You-gen.ru

Здоровье и медицина
1 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Чим небезпечні «дитячі» інфекційні захворювання для дорослих

Чим небезпечні «дитячі» інфекційні захворювання для дорослих

Щоб сформувати стійкий імунітет до збудників інфекційних захворювань у дітей, їм роблять щеплення. Утім що старшою стає людина, то слабша пам’ять її імунних клітин, які виробляють специфічні антитіла під час зустрічі з «дитячою» інфекцією. До того ж часті гострі респіраторні вірусні інфекції та хронічні захворювання з віком послаблюють здатність імунної системи боротися зі збудниками.

Тяжкість перебігу «дитячих» інфекційних захворювань у дорослих обумовлена сенсибілізацією, алергійною перебудовою організму та наявністю супутньої патології.

Людина дуже сприйнятлива до вірусу кору: кожен, хто контактує з ним, може інфікуватися. Навіть щеплення не убезпечує: можуть виникати легкі й атипові форми захворювання.

Основна причина збільшення кількості хворих — відмова значної кількості людей від вакцинації. Аби запобігти поширенню інфекції, мають бути щеплені не менше 97% населення.

У дорослих виникають такі самі симптоми кору, що і в дітей:

  • запалення верхніх дихальних шляхів та зовнішньої білкової оболонки ока;
  • плями Бельського-Філатова-Копліка — оточені червоним вінчиком сірувато-білі плями на слизових оболонках щік, губ і ясен;
  • плямисто-папульозне висипання на шкірі: спершу на обличчі й шиї, потім на тулубі, руках, стегнах та нижніх кінцівках;
  • світлобоязнь.

Утім перебіг кору в дорослих має певні особливості. Зокрема, до симптомів, які є лише у дорослих, належать:

  • підвищення температури тіла до 40,0 °С;
  • сильна інтоксикація організму;
  • нежить;
  • помірне запалення зовнішньої білкової оболонки ока (з першого дня).

Запалення верхніх дихальних шляхів обмежується лише почервонінням задньої стінки глотки. Висипання на шкірі виникає пізніше, ніж у дітей. Воно рясне, на багатьох ділянках зливається, іноді з геморагічним компонентом. Плями Бельського-Філатова-Копліка зберігаються до другого дня періоду висипань. У дорослих також можливі діарея і біль у животі.

Вірус кору значно ослаблює імунну систему людини. Це може призвести до приєднання вторинної інфекції, яка спричиняє тяжкі ускладнення, як-от:

  • пневмонія з ураженням плеври;
  • енцефаліт;
  • підгострий склерозуючий паненцефаліт;
  • cерозний менінгіт;
  • гнійний отит.

Із віруcом кору лікарі аcоціюють також розвиток у дорослих системного червоного вовчака, хвороби Педжета, розсіяного cклерозу, гломерулонефриту. Особливо небезпечний кір для вагітних, оскільки спричиняє викидні або передчасні пологи. Дитина може народитися з дефіцитом маси тіла і навіть із вродженими вадами розвитку.

Ранні ознаки хронічних ран

Пролежні
Профілактика передбачає щоденне пильне вивчення стану шкіри і негайну реакцію на її зміни. Небезпечні ознаки — зміна кольору шкіри, ущільнення, збільшення локальної температури, дискомфорт, пухирі.
Існує ряд різних факторів, які можуть бути пов’язані з розвитком пролежневих ран: похилий вік, нерухомість, нетримання сечі, порушення чутливості, ожиріння або недоїдання, а також порушення кровообігу і клітинного метаболізму.

Хронічні рани часто виникають в області гомілки і навколо щиколотки, хоча залежно від причини вони можуть виникати в будь-якому місці нижніх кінцівок. Проблеми з венозним кровообігом ніг можуть викликати закупорку або повну зупинку кровотоку. Це, в свою чергу, може привести до пошкодження тканин і подальшим травмам. Трофічні виразки не утворюються відразу. Це лише деякі з ознак порушень венозного кровообігу, які можна спостерігати у уражених пацієнтів: набряк тканин, гіпер- і / або гіпопігментація шкіри, варикозна екзема і суб’єктивне відчуття тиску в ногах (особливо ввечері).

Синдром діабетичної стопи

Синдром діабетичної стопи — це стан, що виникає внаслідок діабету — захворювання, яке роками підточує стан судинної і периферичної нервової системи. Сам термін «синдром діабетичної стопи» — це перелік клінічних симптомів. Головним приводом для занепокоєння є втрата больової чутливості і чутливості до тиску. Профілактика полягає в захисті ніг від травм, тому що навіть дрібні пошкодження шкіри можуть привести до виникнення незагоюючих ран. При діабеті показаний багатопрофільний підхід до догляду за стопою і нігтями.

До терапії хронічних незагоюючих ран необхідний комплексний підхід, що включає в себе терапію основного захворювання, будь то діабет або варикозна хвороба.

Моніторингова група МОЗ України активно працює у ці дні на теренах Тернопільщини

ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, e-mail: admin@oblzdrav.gov.te.ua

Що таке короста?

Короста — це паразитарна заразна хвороба, збудником якої є коростяний кліщ. Кліщ паразитує тільки на шкірі людини. Цикл розвитку коростяного кліща триває 14-20 днів. Його життєвий цикл складається з двох періодів — репродуктивного (від яйця до личинки) і метаморфічного (від личинки до молодого кліща). Ходи в роговому шарі шкіри хворого на коросту прокладають запліднені самки і личинки — німфи. Личинки виходять із ходів і занурюються у вічка волосяних фолікулів та під лусочки рогового шару епідермісу. Період розвитку кліща від личинки до дорослої особини відповідає появі на шкірі хворого дрібних фолікулярних папул (вузликів), поодиноких везикул, ледве помітних ходів. У день запліднена самка перебуває в ходах у спокої, а ввечері, переважно між 18 і 21-ю годинами, прогризає нові ходи. Посилення свербіжу ввечері і вночі пояснюється добовим біоритмом життєдіяльності коростяного кліща.

Читать еще:  Тренировки без изжоги

Короста з вираженими симптомами розвивається в середньому через 4 тижні після потрапляння на шкіру людини хоча б однієї заплідненої самки. У разі задавненої корости на шкірі хворої людини міститься від 3 до 30 живих самок. За межами організму людини коростяний кліщ живе 3-5 діб, цим пояснюється рідкість непрямого способу зараження.

Фактори, що сприяють зараженню коростяним кліщем:

  • перебування в неналежних санітарно-гігієнічних умовах;
  • забруднені шкірні покриви;
  • посилене потовиділення;
  • хронічні хвороби астенізуючого типу: цукровий діабет, вегетосудинна дистонія, дефіцит маси тіла (гіпотрофія) або, навпаки, ожиріння, діенцефальні розлади та інші.

Механізм зараження коростою.

Основний шлях поширення хвороби — сімейно-побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.

Чинники, що сприяють поширенню корости: утримання дітей у колективах (дошкільні дитячі заклади, інтернати, школи), міграція населення (туризм, сезонні роботи, відрядження, під час масових міграцій населення та воєнних дій), нехтування правилами особистої гігієни, несвоєчасне звернення за медичною допомогою, нераціональне самолікування, діагностичні помилки лікарів, відсутність огляду і лікування контактних осіб тощо.

Крім людської шкіри, сприятливим ґрунтом для проживання коростяних кліщів є натуральні тканини (шерсть, шовк, бавовна), дерев’яні предмети, де скупчився домашній пил; тому лікування корости супроводжується інсектицидної обробкою зручних місць проживання кліща.

Де локалізуються коростяні кліщі?

  • Складки між пальцями на руках, шкіра з боків пальців;
  • внутрішня сторона променезап’ясткових суглобів в області згину;
  • передпліччя і лікті в області розгинальних поверхонь;
  • передня частина бічних поверхонь тіла;
  • передні стінки пахвових ямок;
  • довкола сосків грудних (молочних) залоз;
  • область живота, особливо вразлива навколопупкова зона;
  • шкірні покриви гомілок, стегон, сідниць;
  • геніталії у чоловіків .

Вибір кліщами саме вищевказаних ділянок тіла пояснюється тим, що коростяні зудні воліють мешкати в місцях, де роговий шар епідермісу найбільш тонкий. Короста у дітей локалізується дещо по іншому, захоплюючи внутрішній край стопи, шкіри на підошвах ніг, сідниць і внутрішню поверхні кистей рук (долоні), область обличчя і шкіру на голові.

Що потрібно знати хворим на коросту?

  1. Короста ніколи не проходить сама по собі. Вона може тривати місяцями і роками, іноді перестаючи турбувати хворого, але рано чи пізно симптоми корости знову проявляться.
  2. Для повного виліковування хвороби, необхідно всього лише знищити зуднів і відкладені яйця, що легко досягається місцевою терапією.
  3. Загального лікування дане захворювання не вимагає.
  4. Лікування призначає лікар – дерматолог.
  5. Запущена короста з ускладненнями здатна стати причиною імпетиго, ектими, дерматиту, фолікуліту, фурункульозу, нефропатії, а також серцевого ревматизму.

Профілактика корости — сучасні рекомендації.

Масштаб і схема профілактичних заходів диктується конкретною епідеміологічною ситуацією. Всі особи, що знаходилися в осередку зараження разом з хворим на коросту, повинні проходити одночасне лікування, щоб уникнути повторної інвазії.

Крім медичних засобів, які застосовуються для нанесення на шкіру за рекомендацією лікаря, велике значення має дотримання санітарно-гігієнічного режиму, щоденне миття, заміна натільної білизни, кип’ятіння та прасування і натільної та постільної білизни, прання речей в машині при 90 градусах півтори години дозволяє убити кліщів. Верхній одяг необхідно почистити пилососом, особливо всередині, де знаходяться шви.

Ці заходи обов’язкові для всіх членів родини. Якщо один із подружжя захворів – профілактичне лікування обов’язкове і для другого.

Слідкуйте за чистотою шкіри!

Щоденно мийтесь – це перша умова профілактики корости. При появі висипів звертайтесь до лікаря.

Анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва)

Юлія Валеріївна Туренок1633342942

Анкілозуючий спондиліт (аксіальний спондилоартрит, хвороба Бехтерєва) – запальне захворювання суглобів хребта, в результаті якого поступово формується обмеження його рухливості з утворенням анкілозів (зрощень кісток). Одночасно відбувається ущільнення зв’язкового апарату хребта. В результаті відбувається деформація хребта і повністю втрачається його гнучкість.

Запалення грудинно-ребрового і реброво-хребцевих суглобів провокує обмеження рухливості грудної клітки, що порушує дихальну функцію. Також в запальний процес можуть залучатися периферичні дрібні і великі суглоби. При анкілозуючому спондиліті в ряді випадків відзначається ураження очей (іридоцикліт, увеїт) і серцево-судинної системи (запалення аорти, формування вад серця).

Анкілозуючий спондиліт частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок. Перші прояви хвороби зазвичай проявляються у молодому віці від 20 до 40 років. Протягом всього життя пацієнт може переживати періоди загострення та ремісії захворювання.

Читать еще:  Стоны — это нормально?

Симптоми анкілозуючого спондиліту

  • Ранні ознаки і симптоми хвороби включають в себе біль в нижній частині спини у спокої, особливо вночі, скутість в ділянці хребта вранці, після тривалого відпочинку. Характерна ознака – зменшення інтенсивності болю після фізичних навантажень. На початку захворювання найчастіше біль локалізується у поперековому відділі хребта і в ділянці крижово-клубового зчленування. Нерідко в запальний процес залучаються периферичні суглоби, що супроводжується болем, припуханням і порушенням їх функції.
  • Наступні скарги – біль у п’ятах при ходьбі та у спокої, набряк та біль задньої поверхні п’яткової кістки в ділянці ахіллового сухожилля. Біль в грудино-реберних суглобах у спокої, при диханні, кашлі.
  • Раптове почервоніння очей, різкий біль в них, світлобоязнь, зниження гостроти зору.
  • При тривалому запальному процесі відзначається прогресування больового синдрому і скутості хребта, що призводить до обмеження його функції.

Коли необхідна консультація ревматолога

  • Поява болю в нижній частині спини, болю в сідницях, що з’явився раптово, без видимої причини. Важливо звернути увагу на біль в другій половині ночі і в ранковий час, що змушує прокинутись.
  • Біль в нижній частині спини, що зменшується після фізичних навантажень і відновлюється у спокої.
  • Також одним із проявів хвороби може бути запалення очей, почервоніння та зниження гостроти зору до можливої його втрати.
  • Випадково виявлений генетичний маркер HLA B-27.

Причини виникнення

На сьогоднішній день причина не встановлена.

Фактори ризику

  • Спадковість (носійство гена HLA B-27 – при його наявності підвищується ризик розвитку анкілозуючого спондиліту)
  • Травми хребта

Ускладнення

  • Несвоєчасне встановлення діагнозу і проведення неадекватної терапії, з часом призводять до обмеження рухливості і деформації хребта. Формується так звана поза «прохача».
  • Залучення до процесу грудного відділу хребта призводить до порушення рухливості ребер та дихальної недостатності.
  • Запальний процес очей (увеїт, іридоцикліт) сприяє порушенню зору, аж до його втрати.
  • Прогресуюче ураження клапанів серця зумовлює розвиток серцевої недостатності.

Діагностика

Об’єктивний огляд: визначення рухливості хребта — можливість згинатись вперед і назад, нахилятись в сторони. Важливим є визначення екскурсії грудної клітки, що характеризує зміни з боку реброво-хребцевих і грудинно-ребрових суглобів. Це дозволяє діагностувати рівень ураження відділів хребта, функціональну недостатність, визначити подальшу тактику лікування і реабілітації.

При огляді пацієнта лежачи на животі проводиться постукування в ділянці крижово-клубового зчленування. Біль в цій ділянці свідчить про наявність запалення.

Інструментальні методи дослідження

Рентгенографічне дослідження хребта в прямій і бічній проекціях на ранніх стадіях хвороби неінформативне, проте на пізніх стадіях – дозволить підтвердити клінічні ознаки
анкілозуючого спондиліту.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) хребта, крижово-клубових зчленуваннь є діагностичним методом для раннього виявлення запалення в суглобах хребта, його зв’язок, визначення наявності набряку кісткового мозку, що дозволяє розцінити наявність гострого або хронічного запалення.

УЗД суглобів допомагає визначити наявність:

  • Надлишкової рідини в порожнині суглобів;
  • Запалення сухожиль (тендовагініт);
  • Запалення в ділянці прикріплення сухожиль до кісток (ентезит);
  • Зміни конфігурації суглоба і його хряща.

Ультразвуковий контроль також застосовується при локальній терапії для проведення пункції суглоба з подальшою евакуацією рідини і внутрішньосуглобового введення глюкокортикоїдів.

Лабораторні методи дослідження

В загальному аналізі крові можна виявити наявність маркерів запалення, таких як ШОЕ і СРБ.

Визначення носійства гена HLA B-27. Однак, відсутність гена HLA B-27 не виключає можливість розвитку анкілозуючого спондиліту.

Лікування анкілозуючого спондиліту

Метою лікування є зменшення больового синдрому в хребті, скутості і порушення його функції.

Медикаментозне лікування анкілозуючого спондиліту

Використовуються в лікуванні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – вони зменшують больовий синдром, запалення і скутість. Їх призначають на тривалий термін, що є досить ефективно. Проте НПЗП мало впливають на формування деформацій хребта.

При високому ступені запального процесу короткостроково можуть використовуватися глюкокортикоїди, які швидко пригнічують активність запалення. Оптимальне їх застосування в вигляді ін'єкційної форми при анкілозуючому спондиліті — це локальне введення в суглоби, в ділянку тендовагінітів, ентезитів. Одним з базисних синтетичних хворобо-модифікуючих препаратів для лікування анкілозуючого спондиліту є — сульфасалазин, який використовується при залученні в запальний процес периферичних дрібних і великих суглобів. Однак при ураженні хребта і крижово-клубових сполучень сульфасалазин — неефективний.

Новим і ефективним методом лікування є імунобіологічні препарати, які діють на механізм запалення і активно його пригнічують, блокуючи виділення білків запалення. Це дозволяє запобігти структурним змінам у хребті і підвищити якість життя. Вводяться вони підшкірно або внутрішньовенно, все залежить від вибору препарату для лікування.

Читать еще:  Календула лекарственная или ноготки

У нашій країні використовуються для лікування анкілозуючого спондиліту:

  • Адалімумаб (Humira);
  • Етанерцепт (Enbrel);
  • Голімумаб (Simponi);
  • Інфліксимаб (Remicade);
  • Секукінумаб (Scapho).

Перед їх призначенням необхідно пройти детальне обстеження для виключення прихованого туберкульозу та гепатитів.

Немедикаментозне лікування анкілозуючого спондиліту

Окрім лікарських препаратів значну роль грає фізична активність пацієнта. Лікувальна фізкультура, за умови щоденних занять, дозволяє зберегти рухливість хребта, зменшити больовий синдром. Плавання допоможе зняти м'язовий спазм і збільшити обсяг рухів у хребті.

Правильний сон, відмова від шкідливих звичок (особливо куріння) і нежирна їжа позитивно впливають на лікувальний процес.

Хірургічна корекція

Використовується при вираженому порушенні рухливості грудної клітки і функції легень. Хірургічна корекція зменшує прогресування дихальної недостатності і покращує якість життя пацієнта.

Також хірургічна корекція потрібна при ураженні великих суглобів. Ендопротезування суглоба дозволяє відновити функції кінцівки.

Допомога в домашніх умовах

Регулярні заняття фізичними вправами допоможуть зменшити больовий синдром і зберегти рухливість у хребті. Зарядку необхідно робити навіть відчуваючи біль у спині.

Відмова від куріння є важливим прогностичним фактором при анкілозуючому спондиліті, оскільки куріння сприяє прогресуванню захворювання і збільшує кількість невідповідачів на імунобіологічну терапію.

міжхребцева грижа

  • надмірні фізичні навантаження;
  • вікові зміни;
  • травма хребта;
  • шкідливі звички;
  • зайва вага тіла;
  • недостатня фізична активність, адже дефіцит руху викликає погане кровопостачання структур міжхребцевого диска;
  • остеохондроз (диски старіють і втрачають еластичність).

В основному проявляється сильними болями в поперековому відділі хребта і може поширюватись на сідничний нерв. Характерне оніміння однієї руки або ноги, відчуття наче «повзають» мурашки, слабкість м’язів.

Рух – це здоров’я. Однак і він може зашкодити організму людини. Запалення серцевого м’яза може призвести до зупинки серця. Яким чином виявляє себе ця хвороба? Як захиститись від неї? І коли займатися спортом нездорово? (17.10.2012)

За словами дослідників, результат був однаковий для всіх підгруп населення, незалежно від віку, статі, куріння, ваги, споживання алкоголю або рівню кров’яного тиску. (05.03.2015)

Іншими факторами ризику щодо серцевої недостатності вважаються надмірна вага і жир на животі. Дослідження показують, що жінки, у яких форма тіла більше схильна до «яблука», ніж до «груші», мають вищий ризик серцевого нападу, навіть якщо їхній індекс маси тіла (ІМТ) перебуває в нормальному діапазоні. Особливо це актуально для жінок після клімаксу.

Жир живота також пов’язують із розвитком діабету 2-го типу. Навіть зайвий кілограм жиру на животі може збільшити ризик розвитку діабету у жінок всемеро. Ситуацію ускладнює те, що саме по собі захворювання діабетом 2-го типу додатково збільшує ризик виникнення серцевих проблем. У жінок цей взаємозв’язок простежується значно сильніше, ніж у чоловіків.

Як жінкам зміцнити серцево-судинну систему?

Дуже важливо кинути палити. Дослідження показують, що навіть одна випалена в день цигарка значно збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Причому жінок це стосується в більшій мірі, ніж чоловіків. Додатковим фактором ризику щодо появи серцево-судинних розладів у жінок, які палять, вважаються й протизаплідні таблетки. Це стосується і тих жінок, яким трохи більше 30 років.

Ще одним важливим чинником є рух. Хоч про це вже багато сказано, повторимось: причинно-наслідковий зв’язок між занадто тривалим сидінням або гіподинамією та серцево-судинними захворюваннями вже давно однозначно доведено дослідженнями.

Лише це не значить, що потрібно долати марафонські дистанції. Навіть регулярна прогулянка по кварталу або одна пройдена пішки автобусна зупинка можуть позитивно вплинути на серцево-судинну систему. А ті, хто наважиться й на те, щоб проходити більші дистанції, чи навіть трохи пробігтися, будуть винагородженні «міцнішою серцево-судинною системою і нижчим кров’яним тиском», запевняє Шункерт.

Також не варто нехтувати харчуванням. Здорова і збалансована дієта так само позитивно впливає на серце! Їжте побільше свіжих фруктів та овочів у великих кількостях, а не оброблених напівфабрикатів з високою калорійністю. І серце віддячить!

Причини хвороби Бехтерева

Виникненню хвороби Бехтерева сприяють:

  • нервові стреси;
  • інфекційні захворювання;
  • хронічні запальні процеси в організмі.

Ці фактори сприяють збою імунної системи. У результаті чого розвиваються автоімунні захворювання, зокрема, хвороба Бехтерева, при якій захисні механізми організму атакують власні клітини – хрящові тканини суглобів.

Розвиток захворювання призводить до дугоподібної деформації хребта (кіфозу) та прогресуючої малорухливості (анкілозування) міжхребцевих суглобів. При відсутності належного лікування – хвороба Бехтерева може призвести до знерухомлення хребта та інвалідності.

Своєчасне лікування дозволяє попередити ці та інші ускладнення хвороби Бехтерева, включно із захворюваннями серцево-судинної системи, бронхо-легеневої системи, дисфункції нирок (хронічна ниркова недостатність), хворобами суглобів.

голоса
Рейтинг статьи
Ссылка на основную публикацию
ВсеИнструменты
Adblock
detector